Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (8) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (17) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Жабіна Н$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 13 Представлено документи з 1 до 13 |
|||
| 1. | 
Жабіна Н. Унікальні відслонення відкладів верхньої юри на території Українського Передкарпаття [Електронний ресурс] / Н. Жабіна, О. Анікеєва // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. - 2013. - Вип. 2. - С. 9-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_geol_2013_2_4 | ||
| 2. | 
Жабіна Н. М. Палеогеографія та умови седиментації території Українського Передкарпаття в оксфорді–валанжині [Електронний ресурс] / Н. М. Жабіна, О. В. Анікеєва // Геологічний журнал. - 2015. - № 4. - С. 49-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2015_4_5 На території Українського Передкарпаття відклади оксфорду-валанжину складають єдиний комплекс карбонатних порід - рифових та генетично пов'язаних з ними фацій. Фаціальні заміщення та стратиграфічні співвідношення товщ відповідають моделі розподілу стандартних поясів карбонатного шельфу і формувались під впливом евстатичних змін та тектонічних процесів. Визначені умови палеобасейну, межі поширення та окреслений розвиток кожної фації. Оконтурені біогерми Оксфорду, кімериджу, Опарський бар'єрний риф і 22 біогерми зарифової фації верхнього титону-нижнього беріасу. Оскільки більшість покладів нафти та газу у мезозойському комплексі Передкарпаття пов'язані з біогермними спорудами, наведені результати доцільно покласти в основу подальших геологорозвідувальних робіт у регіоні. | ||
| 3. |
Жабіна Н. Нові дані про умови седиментації карбонатного комплексу верхньої юри на території Переддобрудзького прогину [Електронний ресурс] / Н. Жабіна, О. Анікеєва, О. Самарська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. - 2015. - Вип. 4. - С. 11-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_geol_2015_4_4 | ||
| 4. |
Жабіна Н. Нові дані про стратиграфію відкладів та гідрогеохімічні умови Прадніпровської площі (північно-західний шельф Чорного моря) [Електронний ресурс] / Н. Жабіна, О. Анікеєва, І. Колодій, Л. Мінтузова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. - 2015. - Вип. 3. - С. 18-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_geol_2015_3_5 | ||
| 5. | 
Іванік М. М. Модернізація стратиграфічних схем мезозойських відкладів України [Електронний ресурс] / М. М. Іванік, Д. М. П′яткова, Л. Ф. Плотнікова, Н. М. Жабіна, О. А. Шевчук, О. Д. Веклич, О. В. Анікеєва // Тектоніка і стратиграфія. - 2014. - Вип. 41. - С. 75-89. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tis_2014_41_12 | ||
| 6. |
Жабіна Н. М. Верхньоюрська зона тинтинід Chitinoidella та її опорний розріз в Україні [Електронний ресурс] / Н. М. Жабіна // Тектоніка і стратиграфія. - 2014. - Вип. 41. - С. 90-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tis_2014_41_13 | ||
| 7. |
Жабіна Н. М. Стратотипові розрізи оксфорду Українського Передкарпаття [Електронний ресурс] / Н. М. Жабіна, О. В. Анікеєва // Тектоніка і стратиграфія. - 2015. - Вип. 42. - С. 82-89. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tis_2015_42_14 | ||
| 8. |
Жабіна Н. М. Верхній титон тетичної провінції: зональність та кореляція за тинтинідами [Електронний ресурс] / Н. М. Жабіна // Тектоніка і стратиграфія. - 2016. - Вип. 43. - С. 83-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tis_2016_43_12 | ||
| 9. |
Іванік М. М. Відділ стратиграфії та палеонтології мезозойських відкладів Інституту геологічних наук НАН України – джерело української палеонтології і стратиграфії [Електронний ресурс] / М. М. Іванік, Н. М. Жабіна, К. В. Дикань, О. А. Шевчук // Геологічний журнал. - 2018. - № 4. - С. 81-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2018_4_9 Наведено відомості про вчення, концепції, керівників, склад і структуру відділу стратиграфії та палеонтології мезозойських відкладів Інституту геологічних наук НАН України. Охарактеризовано головні етапи палеонтологічних і стратиграфічних досліджень мезозой-кайнозойських відкладів України на засадах концепцій: біосферної, мікропалеонтологічної, біостратиграфічної, різноманітності фауни і флори, етапності розвитку тваринного світу та рослинного покриву Землі. Висвітлено всі напрями регіональних стратиграфічних і палеонтологічних досліджень, методологію та методики, розроблені біостратиграфічні зональні стандарти, різнорангові стратиграфічні і кореляційні схеми, седиментаційні моделі, встановлено стратиграфічні критерії прогнозування вуглеводнів, рудних і нерудних корисних копалин. | ||
| 10. |
Приходько М. Г. Регіональна стратиграфічна схема мезокайнозойських відкладів фундаменту Закарпатського прогину [Електронний ресурс] / М. Г. Приходько, А. С. Андрєєва-Григорович, Н. М. Жабіна, О. В. Анікеєва // Геологічний журнал. - 2019. - № 1. - С. 88-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2019_1_8 Запропоновано комплексну стратиграфічну схему мезокайнозойських відкладів фундаменту Закарпатського прогину. Вони поширені у смузі між Пенінською зоною Карпат і Паннонською депресією та представлені трьома типами потужного розрізу порід від тріасу до міоцену (егенбургій). В основу схеми покладено нове тектонічне районування фундаменту прогину, де вперше виділено структурно-фаціальні підрозділи - Ужгород-Солотвинську і Припаннонську зони (остання включає Берегівську і Вишківську підзони). Детально охарактеризовано поширення, літофаціальний склад, палеонтологічну характеристику, потужності, стратиграфічні взаємовідношення всіх стратонів. Вік відкладів уточнено та визначено за аналізом даних макро- і мікрофауни (молюски, форамініфери, тинтиніди, нанопланктон, радіолярії). Розроблено біостратиграфічну шкалу. Виконано кореляцію з Міжнародною стратиграфічною шкалою (2016) та суміжними територіями Словаччини, Угорщини і Пенінською зоною Українських Карпат. Представлено седиментаційну модель, яка ілюструє геоісторичні аспекти формування відкладів фундаменту Закарпатського прогину протягом мезокайнозою. | ||
| 11. |
Приходько М. Г. Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо Закарпатського внутрішнього прогину (сучасний аспект) [Електронний ресурс] / М. Г. Приходько, Н. М. Жабіна, М. І. Богданова // Геологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 34-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2020_1_5 Вперше представлено Схему неогенового вулканізму західної частини Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпатський внутрішній прогин). В основу цієї схеми покладено нову комплексну методологію стратиграфічного розчленування та кореляції вулканічних утворень. Схема побудована за результатами докладного вивчення структури та еволюції магматизму шести вулканів центрального типу з дев'яти, відомих в українському Закарпатті - Попричний, Анталівський, Маковиця, Тростяниця, Синяк та Дехманов. Вперше в Україні виконано "міжвулканну" кореляцію вулканічних комплексів вулканів центрального типу, що значною мірою урунтується на визначеній нами циклічності (стадійності) розвитку неогенового вулканізму Закарпатського прогину. Встановлено, що Вигорлат-Гутинське пасмо сформоване в результаті третьої і четвертої вулканічних стадій протягом пізнього сармату - паннону. Кожна стадія відбувалась у два етапи (ранній і пізній). Лави і пірокластика вивержень ранніх етапів за хімічним складом кислі, а пізніх - середні (антидромний ряд). У всіх досліджених вулканічних спорудах виділено вулканічні комплекси, які відповідають кожному з цих етапів. Вік та етапність формування зазначених комплексів обгрунтовано за хімічним складом, абсолютним віком та положенням у розрізі. Визначено, що третя вулканічна стадія відбувалась у пізньому сарматі, комплекси раннього етапу виділені у розрізах вулканів Попричний, Анталівський, Маковиця, комплекси пізнього етапу - у вулканах Попричний, Анталівський, Синяк, Дехманов. В результаті четвертої вулканічної стадії були сформовані комплекси раннього етапу (кінець сармату - ранній паннон) - виділені у вулканах Попричний, Анталівський, Тростяниця, Синяк, Дехманов, комплекси пізнього етапу (пізня частина паннону) встановлені у всіх досліджених вулканічних спорудах. Проведено кореляцію стратифікованих відкладів центрального типу в межах західної частини Вигорлат-Гутинського пасма з Регіональною стратиграфічною схемою неогенових відкладів Закарпатського прогину. | ||
| 12. |
Жабіна Н. М. Комплексна схема біостратиграфії юрських відкладів Пенінської зони Українських Карпат [Електронний ресурс] / Н. М. Жабіна // Геологічний журнал. - 2021. - № 3. - С. 48-73. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2021_3_6 Наведено узагальнені результати вивчення палеонтології та біостратиграфії юри Пенінської зони Українських Карпат вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Вперше представлено зведену палеонтологічну характеристику цих відкладів з урахуванням численних опублікованих даних по діагностованих макро- і мікрофосиліях. Створено кореляційну біозональну шкалу, а також комплексні біостратиграфічні схеми для кожного відділу юри даного регіону відповідно до Міжнародної стратиграфічної шкали (2020). Стратиграфічна послідовність відкладів порушена диз'юнктивними дислокаціями, тому ці схеми розроблено за аналізом фрагментарних розрізів. На теперішній час три відділи юри виділено за амонітами, белемнітами, пелециподами, брахіоподами, нижній і верхній відділи датовані також за диноцистами, верхній - за форамініферами і тинтинідами. За амонітами здійснено ярусний поділ і встановлено стандартні зони сучасної міжнародної шкали: Liasicus гетангу; Bucklandi, Obtusum, Raricostatum синемюру; Jamesoni, Emaciatum плінсбаху; Tenuicostatum, Serpentinum, Bifrons, Thouarcense тоару; Opalinum, Murchisonae, Bradfordensis, Concavum аалену; Propinquans, Humpriesianum, Parkinsoni байосу; Zigzag, Aurigerus, Subcontractus, Bremeri, Retrocostatum бату; Athletа келовею; Plicatilis і Bifurcates оксфорду; Divisum, Acanticum і Cavouri кімериджу. У верхній юрі простежено послідовну зональність диноцистів - Fibrata Acme (верхній оксфорд), Parvula Acme, Moluccana і Borzai (кімеридж), Pulla, Tithonica, Malmica, Semiradiata (нижній титон) і всі стандартні зони тинтинід титону - Chitinoidella (підзони Dobeni і Boneti), Praetintinnopsella, Crassicollaria. Границі ярусів від гетангу до оксфорду не встановлено. За амонітами визначено границі нижнього і верхнього оксфорду, а також під'ярусів кімериджу, за диноцистами - межу кімериджського і титонського ярусів, за тинтинідами - границю юри та крейди (відповідає межі зон Crassicollaria титону і Calpionella беріасу). За макро- і мікрофосиліями виявлено стратиграфічні перериви: регіональні розмиви на рубежі аалену та байосу, а також у ранньому келовеї, короткочасний перерив на границі раннього і пізнього байосу. | ||
| 13. | 
Шлапінський В. Уточнення геологічної будови пенінського покриву Українських Карпат [Електронний ресурс] / В. Шлапінський, Н. Жабіна, Д. Мачальський, М. Тернавський // Геодинаміка. - 2017. - № 1. - С. 55-73 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geod_2017_1_7 Мета досліджень - вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика досліджень містить комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння та геофізичних досліджень Пенінського покриву. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас - олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат. Зараз домінує погляд про його належність до зони Закарпатського глибинного розлому, що відокремлює Зовнішні та Внутрішні Карпати. Це базується значною мірою на визнанні скель юрських і неокомських вапняків у складі покриву як тектонітів, утворених у зоні цього розлому. Під час проведеного дослідження доведено, що юрсько-неокомські скелі - це не тектонічні відторженці, а олістоліти гравітаційно-осадового походження у складі крейдової олістостроми. Пенінська тектонічна одиниця - це типова покривна структура Карпат, а не зона розвитку гігантської тектонічної брекчії, і не зона Закарпатського розлому. Будова покриву нічим не відрізняється від інших покривів Зовнішніх Карпат. Під неогеновим чохлом відклади Пенінського покриву контактують зі структурами Внутрішніх Карпат, проте не повсюдно. У Солотвинській западині на Пенінський покрив насунута Лесарненська зона, яка, ймовірно, належиться до Зовнішніх Карпат, з крейдовими відкладами в її складі, що унеможливлює безпосередній вплив на покрив Закарпатського розлому. Обгрунтовано існування стратиграфічної перерви у післяаптський час у Пенінському покриві та, відповідно, присутність фази австрійської складчастості. Палеоген району Перечина - це не вульшавська світа Внутрішніх Карпат, а вульховчицька світа Пенінського покриву, яка нарощується олігоценом. Пенінський покрив не продовжується в район Пояна Ботізії на суміжній території Румунії, а повертає на південний захід, узгоджено з поворотом вулканічного хребта Оаш - Шолес і лінією насуву Монастирецького субпокриву. Визначено, що насуви в Пенінському покриві відбувалися у часовому інтервалі після олігоцену і впродовж карпатію. Складено уточнену геологічну карту Пенінського покриву масштабу 1:100 000 і чотири геологічні розрізи через усі ділянки покриву. Отримані під час дослідження перелічені результати здебільшого розглядали й інші геологи як імовірні або альтернативні гіпотези. Це стосується насамперед трактувань скель як олістолітів, а не тектонітів. Проте, на підтримку такої версії не надавалось достатньо доказів, які б незаперечно її підтримували. Це ж зауваження стосується і решти результатів. Всі результати розглядають у комплексі і підкріплені достатньою доказовою базою. Результати дослідження надають можливість розвинути уявлення про Пенінську тектонічну одиницю, як проміжну ланку між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |